Незважаючи на їх міцність, з гіпсокартонних листів можна створювати найскладніші криволінійні форми і стельові вигини. Використовуються для цього, як правило, листи шириною не більше 600 мм.
При цьому слід мати на увазі, що радіус вигину гіпсокартонного листа залежить від його товщини - чим він тонше, тим сильніше його можна зігнути, не зламавши. Сухий вигин заснований на відносній гнучкості плити і може використовуватися лише при великих радіусах вигину. Для цього плиту поступово згинають, приєднуючи її до базової конструкції або до металічного каркасу шурупами.
Залежно від товщини листів радіуси вигину обмежуються:
- товщина листа 6,5 мм — до 1000 мм;
- товщина листа 9,5 мм — до 2000 мм;
- товщина листа 12,5 мм — до 2750 мм.
Радіус вигину суттєво зменшується, якщо при виконанні цієї операції гіпсокартон зволожувати:
- товщина листа 6,5 мм — до 300 мм;
- товщина листа 9,5 мм — до 500 мм;
- товщина листа 12,5 мм — до 1000 мм.
На кінці несучих ПП-профілів одягається ППН-профіль, який фіксується шурупами.
Тепер можна облицьовувати гіпсокартоном торець сходинки фальшстелі.
Після цього на прямих підвісах монтується каркас фальшстелі, розташованого всередині «короба», у базового перекриття. Потім можна приступати до монтажу електропроводки для декоративного підсвічування.
Вигинати гіпсокартонні плити, використовуючи їх відносну гнучкість, можна лише вздовж листа.
При спорудженні на стелі, наприклад, овальної сходинки з досить великим радіусом можна просто зволожити смужку гіпсокартонного листа потрібних розмірів з розпилювача або малярним валиком, покласти її «містком» на дві опори (цеглини, банки, коробки і пр.). невеликий вантаж. Через деякий час смужка прогнеться під вагою вантажу, і її можна буде кріпити до каркасу, навіть у вологому стані.
Для більш складних профілів, де потрібна точність, цей спосіб не підходить. Наприклад, не можна таким чином підготувати елементи для пристрою по периметру приміщення закруглених стиків стіна-стеля. У цьому випадку доведеться спочатку зробити спеціальний шаблон, за допомогою якого і виготовляються необхідні елементи.
Будь-яких суворих правил тут немає, і відповідний шаблон можна зробити з підручних листових матеріалів (фанери, ДСП, гіпсокартону і т. п.) товщиною 8-15 мм.
Однак на практиці зазвичай використовуються обрізки гіпсокартонних листів, з яких і вирізаються боковини шаблону з відповідним радіусом. Важливо, щоб радіус шаблону був трохи менше, ніж радіус поверхні, що формується.
Потім з того ж гіпсокартону виготовляються розпірні плити, які визначають загальну ширину шаблону, яка також повинна бути трохи менше ширини готового шматка ГКЛ. Далі за допомогою дерев'яних брусків і шурупів шаблон збирається і скріплюється. Для фіксації торцевих кромок листа, що згинається на шаблоні монтуються обрізки профілів.
Якщо для роботи потрібно кілька однакових елементів, то процес потрібно прискорити. Для цього вигнутий лист фіксується за допомогою скотчу, обмотаного по краях кілька разів, потім лист знімається з шаблону і встановлюється в тому ж положенні для сушіння. На шаблоні, що звільнився, можна гнути наступний елемент. Як бачите, нічого складного в технології виготовлення криволінійних елементів немає.